Всупереч назві, мускатний горіх – зовсім не горіх, а велике насіння вічнозеленого дерева мускатник родом із Південно-Східної Азії. Так-так, саме за ним і вирушали португало-іспанські мореплавці. Насіння мускатника традиційно витягують із плодів за допомогою дерев’яних молотків, а потім два місяці висушують на невеликому бездимному вогні, акуратно перевертаючи. А замість консерванту використовують морську воду та коралове вапно, в розчин яких занурюють ядра на кілька хвилин.
Не дивно, що готова спеція була в середньовіччі чи не на вагу золота! Тоді мускатні горіхи використовували і як амулети – комусь спала на думку ідея заявити, що вони здатні захистити носія від підступів диявола і заразних хвороб. Середньовічним бідолахам навіть доводилося носити їх із собою в коробочці зі срібла та слонової кістки, одна сторона якої представляла мініатюрну тертку.
Чи віриш ти в чарівні властивості мускатного горіха чи ні, з ним потрібно бути обережним: у великих дозах його свіжомелені сирі ядра можуть надавати психоактивну дію (водити машину при цьому точно не варто).
Для чого це потрібно на кухні?
У мускатного горіха тонкий теплий аромат і пряно-пекучий смак. Тому він добре поєднується з м’ясними стравами, особливо – бульйонами та супами у французькому стилі. А ще його додають до овочевих страв перед закінченням приготування. Скандинави теж шанують мускатний горіх: ніжно улюблені нами фрикадельки ніяк без нього не обійдуться.
На жаль, найчастіше мускатний горіх продається у нас у вигляді порошку: у такому разі він швидко вивітрюється та втрачає свої властивості. Тому радимо купувати цілі горіхи і натирати їх у страви в міру потреби – майже як наші середньовічні предки (хоч ми й не знаємо, де роздобути портативну терку-амулет).






