Бадьян

Прекрасну спецію у вигляді зірочок з виразним освіжаючим запахом у нас по черзі називають і анісом, і бадяном, але все трохи складніше.

Аніс – це пряність з характерним запахом і солодкуватим, освіжаючим смаком. Її одержують із насіння анісу звичайного – однорічної трав’янистої рослини, родича кропу, кмину та фенхелю. Родом із Середземномор’я, аніс був відомий ще римлянам. З ним готували спеціальний пряний пиріг, який вживали після бенкетів для покращення травлення їжі. І саме зерна анісу входять до складу імбирних пряників.

Бадьян – це, навпаки, велике вічнозелене дерево із Південно-Східної Азії. І саме його плоди – це ті самі зірочки. Але через схожі нотки аромату європейці стали називати бадьян зірчастим анісом – що, звичайно, неправильно, і тільки створює зайву плутанину.

Для чого це потрібно на кухні?

Якщо в анісу аромат просто солодкий, то у бадьяна він солодкий з гіркуватістю і при цьому тонший. Бадьян – досить універсальна пряність, і можна зустріти його в будь-яких рецептах, особливо в китайських, однак у нас його найчастіше додають у напої.

Мабуть, головна перевага бадьяну перед анісом – це краса плодів. Напої із плаваючими зірочками виглядають дуже ефектно. Тому статті про аніс і ілюструються фотографіями бадьяну — кому потрібні непоказні насіння, якщо пошуковики за запитом «аніс» видають і ось таку красу. Тим не менш, саме аніс використовують у класичних алкогольних напоях – самбуці, турецькій ракі, французькому лікері пастис, грецькому узо, арабському араку та багатьох інших. А ще він відмінно поєднується з кавою: буквально 2-3 зернятка чудово урізноманітнюють напій.