Базилік

Базилік – непоказна трав’яниста рослина з чотиригранним стеблом із сімейства м’ятних трав, яка повноцінно потрапила до Європи з Південної Азії лише у XVI столітті. До того, базилік з’являвся на столах лише епізодично, цінувався дуже високо, і свою назву «королівської трави» отримав, оскільки вважався протиотрутою до отрути василіска (середньовічні алхіміки і були абсолютно впевнені у своїй правоті). Базилік дуже швидко завоював популярність, та таку, що Боккаччо відразу ж вписав кущ базиліка в сюжет однієї зі своїх новел (без спойлерів). Базилік там був саме салернським – тобто з-під Неаполя. І саме він досі вважається найправильнішою спецією для канонічної італійської кухні.

Базилік має кілька різновидів: синій нагадуватиме за ароматом суміш запашного перцю та чаю, а у коричневих видів запах буде швидше гвоздиково-м’ятним. А найпопулярніші сорти з листям зеленого забарвлення надають ніжного аромату з нотками лаврового листа та гвоздики.

Для чого це потрібно на кухні?

На відміну від інших пряних трав, базилік краще використовувати у свіжому вигляді: при висушуванні він втрачає свої ароматичні властивості і мало чим відрізняється від інших трав. А ось свіже листя базиліка чудово вписується в будь-який салат і закуску із середземноморським флером і відмінно відтіняє, наприклад, зелений карі.

А ще базилік чудово поєднується з іншими прянощами: наприклад, з чабером, розмарином, майораном, коріандром, петрушкою, м’ятою, естрагоном, шавлією, часником та цибулею (і так, це основа всіх композицій типу «середземноморських трав»).